|
1. Для українців війна розпочалась в березні 1938р., коли внаслідок
Мюнхенської змови, дружні Німеччині угорські війська збройно захопили
новопроголошену Карпатську Україну, що перед тим була в складі
Чехо-Словаччини. В боях було втрачено 430 убитими та більше 400
пораненими бійців Карпатської України.
Сукупні ж втрати січовиків, за різними даним, склали від 2 до 6,5 тисяч
чоловік. Це пояснюється тим, що більшість з них загинула не в
зіткненнях з регулярними угорськими частинами, а в результаті зачисток і
розстрілів полонених. Угорське населення почало полювати за групами
січовиків і вбивати їх на місці без суду і слідства. Січовиків, які були
передані полякам, теж розстрілювали на місці.
2. У вересневій
кампанії 1939 р. вже 112 тис. українців вступили у двобій з Вермахтом у
складі Війська Польського, 7 834 жовнірів української національності
загинули у боях з Вермахтом під польськими прапорами, а 16 тис. отримали
поранення у вересневій кампанії.
3. В Україні Червона армія
широко практикувала так званий «достроковий» призов юнаків 16 – 17
років, яких без підготовки та часто погано озброєних відразу кидали в
бій, в результаті чого вони масово гинули.
4. Загалом у другій
світовій війні загинув кожен п\'ятий українець. Серед військовослужбовців
призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.
5.
Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами
концтаборів, депортованими та евакуйованими - становлять не менше 14
млн. чоловік. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на
1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.
6. Під час
евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих
промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні
міста. Підприємства, за створення яких український народ заплатив
власною кров’ю (в буквальному розумінні цього слова), упродовж 1930-х
рр. стали основою створення військово-промислового комплексу в східній
частині СРСР у повоєнні роки.
7. В 1941 р. радянська влада при
відступі залишала «випалену землю». При евакуації в Запоріжжі висадила в
повітря Дніпрогес. Про це не знало ні цивільне населення, ні навіть
поблизу розташовані військові частини, значна частина яких була
потоплена водяним валом Дніпрогесу. В Дніпропетровську було підірвано
хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі, при відступі Червоної
армії, затопили приморські квартали разом з жителями, а поранених
червоноармійців скинули в море разом із санітарними машинами. З Харкова
вивезли сотні представників інтелігенції, щоб їх спалити в закритому
будинку. В Умані живими замурували людей у льоху. Таких прикладів
багато. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі.
8.
Кореспондент газети «Saturday Evening Post», відвідавши в 1945 p.
Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як
«російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна
європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених
своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській
силі».
9. Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя
українського суспільства. З України «зникли» такі впливові раніше
національні меншини, як німці (виселили на схід СРСР або виїхали на
Захід в Німеччину.), кримські татари, що впродовж віків були важливим
фактором історії причорноморського регіону, в 1944 році вони були
депортовані з Криму в Середню Азію, із майже 3 млн. українських євреїв
війну пережили 800 тис. осіб (згодом 140 тис. з них виїхало до Польщі),
із 2,5 млн. поляків до 1950 р. залишилося менше 400 тис. Натомість,
кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне
десятиліття до 7 млн. осіб.
10. Українці воювали проти Німеччини і
в складі інших армій та військових частин, зокрема, багато з них
служило в американській й канадській армії (в останній їх нараховувалося
40 тис.). Вони воювали і в французькому Русі опору. Тисячі українців
служило у польській армії генерала Владислава Андерса і приймали участь у
військових діях на британській стороні у Єгипті, Лівії й Італії. Також
західні українці становили 2% складу польської дивізії ім. Тадеуша
Костюшки та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи.
9 may 2016
Никто не забыт - Курган Славы с. Булахи (Подкопаи)
Поход в нежилое село Подкопаи (на указателе хутор Булахи) зрел уже лет
10. Однажды, проезжая мимо по работе на машине, увидел указатель на
мемориал, при том что село на карте (топографической 2-х километровке),
обозначено как нежилое. Решил завернуть и посмотреть, заинтересовал
хутор-призрак. Место и впрямь оказалось безлюдным, но при этом в
удивительном порядке и чистоте. Пруд у дороги, буйная зелень, аккуратные
ставки, и величественный мемориал. Посидев в стоящей рядом беседке
проникся событиями, происходящими тут в 42-43 годах. Тогда и решил , что
обязательно сюда вернусь, что бы иметь больше времни осмотреться и
побродить в округе.
О том, как сбылось то, что загадал, и повествует этот отчет.
Вот ссылка на трек похода в Яндекс-картах. Подсказка для неопытных:
можно увеличивать, переключать на вид со спутника, и можно скачивать
трек в двух доступных форматах.
Лучше всего для похода подошло время около 9 мая, дабы лучше
прочувствовать смысл Дня Победы. День был будний (выходные были заняты),
но несмотря на это команда набралась, и 14.05.2014 в 9.10 утра мы
стояли на пероне ст Липковатовка Нововодолажского района, смотря вслед
электричке, убегавшей в сторону ст. Борки, и далее на Лозовую.
Прямо на склоне нас встретили маки - первый символ тематического похода
в ознаменование Победы в Великой Отечественной Войне (далее были и
другие символы, но все по порядку...)
Первой достопримечательностью на пути был древний редут. По информации
в сети, никто не знает, что это за укрепление, и когда появилось.
Увидеть на местности можно только оставшиеся холмы - былые брустверы, да и то заросшие травой и деревьями.
Вид с возвышиности открывается прекрасный, и в то же время очень
удобный со стратегической точки зрения - на много километров вперед
местность просматривается как на ладони.
Недалеко от станции, если двигаться в обратном направлении, есть древний форт, тоже неизвестного происхождения.
Нас встретил единственный, из оставшихся защитников форта
Укрепление представляет из себя кольцо с дополнительными сооружениями поблизости.
Обзор вокруг тоже завораживает.
8 may 2016
Сражение при Соколово
проверки требует https://ru.wikipedia...=%D0%A1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%A1%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE&oldid=76759540&diff=cur&diffonly=0'>1 правка.
| Битва при Соколово | ||
| Основной конфликт: https://ru.wikipedia...\' title=\'Великая Отечественная война'>Великая Отечественная война | ||
| https://commons.wiki...=ru\' class=\'image'> солдаты 1-го чехословацкого батальона во главе с Людвиком Свободой | ||
| Дата | https://ru.wikipedia...\' title=\'8 марта'>8 — https://ru.wikipedia...\' title=\'13 марта'>13 марта https://ru.wikipedia...\' title=\'1943 год'>1943 года | |
|---|---|---|
| Место | https://ru.wikipedia...\' title=\'Соколово (Харьковская область)'>Соколово (Харьковская область), https://ru.wikipedia...\' title=\'УССР\' class=\'mw-redirect'>УССР | |
| Итог | победа советских и чехословацких войск | |
| Противники | ||
| ||
| Командующие | ||
| ||
| Силы сторон | ||
| ||
| Потери | ||
| ||
| https://commons.wiki...\' title=\'commons:Category:Battle of Sokolovo'> |
Сражение при Соколово (https://ru.wikipedia...\' title=\'Чешский язык'>чеш. Bitva u Sokolova) —
сражение Великой Отечественной войны советских и чехословацких войск с
немецко-фашистскими войсками, которое длилось с 8 по 13 марта 1943 года у
деревни Соколово Харьковской области. В этом сражении участвовал https://ru.wikipedia...\' title=\'1-й чехословацкий отдельный пехотный батальон'>1-й чехословацкий отдельный пехотный батальон,
ставший первым чехословацким подразделением, вступившим в ходе Второй
мировой войны в бой с немецкими войсками на восточном фронте.
Содержание
- https://ru.wikipedia...>1 Перед боем
- https://ru.wikipedia...>2 Ход боя
- https://ru.wikipedia...>3 Отступление
- https://ru.wikipedia...>4 Дальнейшие события
- https://ru.wikipedia...>5 Память о битве
- https://ru.wikipedia...>6 Литература
- https://ru.wikipedia...>7 Ссылки
Перед боем
Войска https://ru.wikipedia...\' title=\'1-й чехословацкий отдельный пехотный батальон'>1-го чехословацкого батальона были переброшены из города https://ru.wikipedia...\' title=\'Бузулук'>Бузулука к железнодорожной станции https://ru.wikipedia...\' title=\'Валуйки'>Валуйки, откуда совершили 350-километровый переход к https://ru.wikipedia...\' title=\'Харьков'>Харькову
пешком. Железнодорожное сообщение не функционировало, поскольку дороги
были разрушены. Переход совершался ночью, поскольку днём была угроза
воздушных налётов https://ru.wikipedia...\' title=\'Люфтваффе'>люфтваффе. В освобождённый https://ru.wikipedia...\' title=\'Харьков'>Харьков
батальон вступил 1 марта 1943 года. После дневного отдыха 2 марта
войска отправились на юг к Соколово. Там войскам было дано первое боевое
задание — удержать позиции на реке https://ru.wikipedia...\' title=\'Мжа'>Мжа от элитных частей https://ru.wikipedia...\' title=\'3-я танковая дивизия СС «Тотенкопф»'>3-й танковой дивизии СС «Тотенкопф». Подходы к Соколово отбивал прорывавшийся к Тарановке советский https://ru.wikipedia...=78-%D0%B9_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA&action=edit&redlink=1\' class=\'new\' title=\'78-й гвардейский стрелковый полк (страница отсутствует)'>78-й гвардейский стрелковый полк,
который воевал против большего количества немецких сил. Это помогало
чехословацким войскам подготовиться к обороне позиций. Проблема была в
том, что река Мжа была покрыта льдом, что давало немцам возможность
провести по льду танки.
Командир батальона Людвик Свобода решил, что 1-я чехословацкая рота
должна перейти Мжу к укреплённой позиции под Соколово. Для решения этой
задачи он отправил лейтенанта Отакара Яроша, командира первой роты.
Деревня была хорошо укреплена, для её защиты советские войска
предоставили две противотанковые пушки. Другая бронетехника, в числе
которых были «https://ru.wikipedia...\' title=\'Катюша (оружие)\' class=\'mw-redirect'>Катюши» и 10 танков https://ru.wikipedia...\' title=\'Т-34'>Т-34,
располагалась за рекой в качестве резерва. 6 марта разведывательные
войска вступили в бой с немцами и в ходе перестрелок убили несколько
человек. Это было началом боя.
8 may 2016
https://vk.com/topic...\' id=\'bt_title'>Велика перемога - пам\'ять і гордість поколінь. Як відзначили День Перемоги на хуторі Булахи
https://vk.com/id827...> | День Перемоги для всіх без винятку країн СНД і абсолютної більшості західних держав є одним з найбільш великих і світлих свят. Шістдесят сім років тому 9 травня в Москву був доставлений акт про офіційну капітуляції фашистської Німеччини. День Перемоги - це ще свято скорботи і світлої пам\'яті всіх загиблих у Священній війні, які відстояли ціною свого життя право майбутніх поколінь на вільне і щасливе життя. Кількість полеглих в роки воєнного лихоліття величезна - 27 мільйонів громадян Радянського Союзу, половина з яких були діти, старики, жінки ... Хутір Булахи - це недалеко від Нової Водолаги, Харківській області - його німці зайняли взимку 1943-го. В нерівній битві полягла практично вся кавалерійська дивізія червоногвардійців. Близько трьох тисяч солдатів з шашками наголо намагалися захистити свою землю від наступаючих танків німецької дивізії СС. В таких умовах у червоногвардійців просто не було шансів вижити, говорить депутат Харківської обласної ради Олександр Абросімов. «Ми зараз знаходимося на кургані, де полягло за різними оцінками від 2 до 3 тисяч чоловік. Вони на конях з шашками захищалися від танків, ціною власного життя намагаючись врятувати свої села. Так було скрізь і всюди, тому наша задача, задача всього депутатського корпусу, незважаючи ні на які забарвлення, незважаючи ні на які партії, в цей день згрупуватися плечем до плеча, підійти до ветеранів, вклонитися і подякувати їм за подвиг », - вважає Олександр Абросімов. У 1967 році на місті кривавого бою було споруджено Меморіал Слави. З того часу кожного року у День Перемоги до хутора Булахи приходять люди, аби вшанувати світлу пам\'ять загиблих. Цього року до Меморіалу Слави прийшло кілька сотень людей. Більшість присутніх - молодь. На жаль, людей, які пам\'ятають жахи війни, з кожним роком стає все менше. «Якщо казати про ветеранів інвалідів першої групи, то в цьому році їх в нас 41, а в минулому було 58, тобто з кожним роком їх стає все менше і менше, з кожним роком вони все менше і менше беруть участь у святкових заходах, - каже голова Нововодолазької районної державної адміністрації Светлана Ротач. - Але ми раді з того, що кількість тих, хто бере участь в заходах з підростаючого покоління з кожним роком тільки збільшується». Як розповіла Светална Ротач, у селі Знаменка Нововодолазького району за ініціативи голови ветеранської організації і Знаменської сільської ради Ковратенка Василя Івановича була створена група «червоних слідопитів». Вони готують так звані «бойові альбоми», куди збирають інформацію стосовно людей, які в період другої світової Війни пропали без вісті. Інформацію та фотографії зниклих під час війни червоні слідопити шукають по архівах усієї Харківської області. «Вони збирають отаку інформацію і оформляють її в альбом – це бойова біографія рідних знаменців. Коли сім’ї одержували такі альбоми і бачили фотографії своїх рідних, люди плакали і дякували за те, що сьогодні вони можуть через 67 років узнати ким був їхній прадід, їхній дід», - розповіла Светалана Ротач. Серед колективів, які приїхали аби прийняти участь в урочистостях з нагоди 9 травня були і козаки Слобідського козацького війська. Юнаки розважили присутніх театралізованим показом бойових мистецтв. Як згодом з’ясувалося до меморіалу козаки приїхали не випадково. Як розповів отаман Нововодолазького РКТ ім.Г.Донця Іван Рибалкін серед загиблих в бою червоногвардійців були оренбурзькі та тюркські козаки. Про цей факт також свідчить перелік прізвищ та звань козаків на пам’ятному камені. Окрім розваг козаки приймають безпосередню участь у підтримці Меморіалу Слави у належному стані. «Нашому районному козацтву Меморіал Слави був відданий під охорону і наведення порядку на території. Молоді члени козацтва займаються прибиранням, ремонтом, охороняють Меморіал Слави від вандалів. Частенько бувало таке, що місцеві жителі на п\'яну голову ламали те що ми робили, альтанки, лавочки, наривалися на козаків, ну і там аж до міліцейського розгляду», - розповів Іван Рибалкін. Слобідський край |
8 may 2016
Нова Водолага в роки війни
Велика Вітчизняна війна.
Волелюбний, незламний дух далеких пращурів серед сотні літ повів на
смертельний двобій із ненависним нападником – фашизмом – наших дідів та
батьків. Біль за рідну землю, яку топче окупант, готовність поєднати
власну долю з долею свого народу, країни, - все злилося у могутньому
пориві дати гідну відсіч чужоземним зайдам.
“...похмурого літа 1941-го, у найперші місяці війни, разом з усією
Вітчизною одягли військові шинелі і 2279 жителів Нововодолазького
району. Тоді ж 75 чоловік вступили у винищувальні загони. 47 – до
народного ополчення, 616 працювало на спорудженні оборонних укріплень.
Було організовано також Нововодолазький партизанський загін та дві
підпільні групи”.
“Книга пам\'яті України. Нововодолазький район”.
19 жовтня 1941 року – чорна дата в історії Нововодолажчини:
цього дня кований чобіт фашиста ступив на її землю. Та трапилось це не
під барабанний бій нацистських маршів, як хотілось завойовникам, їх
зустріли своїм вогнем 199-а та 304-а стрілецькі дивізії, які захищали
наш район. Лише протягом жовтня радянські воїни знищили близько 1500
фашистських солдат та 19 танків. Та сили були нерівні і наші воїни
змушені були відступити на схід — за Сіверський Дінець.
Вже тоді, у перші
місяці гітлерівської навали у вересні 1941 року у Новій Водолазі
створено партизанський загін, який складався з 58 чоловік.http://www.vodolaga....\' alt=\'Партизанський загін\' align=\'left\' border=\'0'>
Командиром загону було призначено голову колгоспу ім.. Фрунзе С.О. Либу, комісаром – Ю.П. Іванова.http://www.vodolaga....\' alt=\'Командир партизанського загону С.О. Либа\' align=\'right\' border=\'0'>
Подвиги Нововодолазького партизанського загону вписують не одну славну
сторінку в літопис Великої Вітчизняної війни. За завданням командування
партизани переходили лінію фронту, добували “язиків” та відомості про
розміщення, озброєння і пересування німецьких військ.
Весною 1942 року партизанський загін одержав завдання проникнути в
глибокий тил ворога і своїми діями сприяти успіху операції регулярних
частин. 20 травня він пройшов лінію фронту і 23 травня в Зміївських
лісах з\'єднався з партизанським загоном, яким командував Герой
Радянського Союзу І.Й. Копьонкін.
Через кілька днів об’єднаний загін з\'явився в Нововодолазьких лісах і
розгорнув бойові дії. Серед дня партизани вступили в Нову Водолагу,
захопили коменданта з його охороною, що складалася з німецьких солдатів і
поліцаїв, знищили протитанкову гармату та засоби зв’язку. Коли
партизани вийшли з райцентру, озвірілі фашисти, щоб залякати населення,
повісили 13 ні в чому не винних жителів Нової Водолаги. Але своєї мети
фашистські карателі не досягли. Після цієї операції партизанський загін
поповнився новими бійцями з числа населення Нової Водолаги.
30 травня 1942 року партизани вчинили напад на табір військовополонених в
селі Литвинівці Валківського району, знищили фашистську охорону і
визволили з полону 200 військовополонених. Майже щодня партизани вели
бої і вступали в сутички з карателями.
У червні загін перебазувався в Краснокутський ліс.http://www.vodolaga....\' alt=\'Пам\'ятник С.О. Либі\' align=\'left\' border=\'0'>
Фашисти зібрали великі сили й оточили Краснокутський ліс. Бій тривав
кілька годин. Партизани прорвали кільце ворога і вийшли з оточення.
Карателі зазнали великих втрат. Та понесли втрати і партизани: на полі
бою загинуло 20 бійців. Чи мало було важкопоранених, серед них командири
– І.Й. Копьонкін і С.О. Либа.
Діючи у Водолазьких, Рокитнянських та Люботинських лісах, партизани
продовжували боротьбу з загарбниками. З жовтня 1941 до 25 лютого 1943
року – дня першого визволення Нової Водолаги – Нововодолазькі партизани
знищили 497 фашистських солдатів і офіцерів, 69 поліцаїв і 5 інших
зрадників, пустили під укіс 2 ешелони, знищили 4 вагони з фашистськими
солдатами, 2 гармати, 10 автомашин, висадили в повітря 10 мостів.
У боях проти німецько-фашистських загарбників відзначились партизани:
О.В. Коваленко, О.С. Онацький, М.Ф. Хихля, Я.Г. Гурин, О.С. Явдокименко,
П.О. Сушко, В.Х. Брижань, Р.К. Славгородський та інші.
Загинули смертю хоробрих командир партизанського загону С.О. Либа,
комісар Ю.П. Іванов, партизани М.С. Мудрий, А.А. Пукач, С.К. Цяцька та
інші. В районі Нової Водолаги в червні 1942 загинув Герой Радянського
Союзу І.Й. Копьонкін.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Курган Слави\' align=\'right\' border=\'0'>
Запеклі бої розгорнулися взимку 1943 року на підступах до Нової
Водолаги. Невмирущою славою вкрили себе воїни 6-го гвардійського
кавалерійського корпусу гвардії генерал-лейтенанта С.В. Соколова, 50-го
гвардійського артилерійського полку В.Ф. Малишеву, 8-ї гвардійської
кавалерійської дивізії генерала Суржикова. Мужньо відстоювала рубіж
батарея, якою командував Харків’янин капітан К.М. Курячий.
Полем жорстокого, запеклого, кривавого бою був хутір Булахи. Тут
прийняли на себе шалений вогонь частин танкових дивізій СС “Адольф
Гітлер” і “Рейх” бійці 33-го гвардійського кавалерійського полку.
Героями виявили себе воїни I-го ескадрону яким командували гвардії
старший лейтенант А. Галичик та гвардії старший лейтенант О. Воронцов.http://www.vodolaga....\' alt=\'Пам\'ятник невідомому солдату\' align=\'left\' border=\'0'>
На місці де йшли криваві бої, вдячні Нововодолажчани насипали Курган
Слави і Безсмертя – у пам\'ять про Героїв Радянського Союзу О. Воронцова,
В. Малишева і багатьох інших воїнів, які стояли тут насмерть.
У березні 1943 року фашисти знову зайняли Нову Водолагу. Саме тоді у
підвалі зруйнованої районної лікарні зосталося понад 70 тяжкопоранених
воїнів, транспортувати яких було неможливим. Повернути бійців до життя
вирішили Харківський професор Ю.Ю. Вороной, лікарі Е.Г. Будков, О.П.
Водка, медичні сестри, санітарки. Нових пацієнтів оголосили місцевими
жителями, хворими на тиф.
Розуміючи складність ситуації, у якій перебували і поранені воїни, і
медики, жителі Нової Водолаги, чим могли, допомагали їм: приносили
продукти, одяг, прали білизну, здавали кров, переховували по домівках
тих, хто одужував.
Найгіркіші, найнепоправніші втрати – людські. Лише п’ять хат вціліло на
хуторі Бирки, що прилягає до Нової Водолаги зі сходу. Стояли вони, як
сироти, закіптюжені, почорнілі, серед суцільного згарища. Тиша над
хутором – важка, страшна. І пустка... Усіх 40 жителів Бирьок загнали
вороги до сараю і живцем спалили.
На хуторі Булахи облюбував окупант для свого проживання хату Червоної
Анюти, а господиню з двома дітьми вигнав геть. Не витримало серце
Анютине, переповнене ненависті: затопила вона піч та й закрила трубу...
Усі “квартиранти” й почаділи на смерть. Закатували нелюди Анюту, вбили
дітей...
Безмежною радістю стала для мешканців району звістка про Перемогу Радянських військ над фашизмом.http://www.vodolaga....\' alt=\'Алея Слави\' align=\'right\' border=\'0'>
Почали повертатися додому фронтовики. Восьмеро Нововодолажців – особлива
гордість і слава району. Їм, М.П. Нозі із Рябухиного, С.К. Толстому із
Старовірівки, В.М. Косову із Бахметівки, Т.А. Кралі з Вільхуватки, А.М.
Жарикову – з Ватутіного, О.В. Щербаку – К.П. Ребрику – із Старої
Водолаги, С.А. Карпову з Першої Старовірівки, за ратні подвиги було
присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
КАРПОВ СТЕФАН АРХИПОВИЧ
Народився 1903 року в с. Перша Старовірівка.
Запеклі бої у районі міста Духовщина на Смоленщині. Командир
кулеметної обслуги єфрейтор Карпов уже п\'яту добу прокладав шлях
піхотинцям вогнем із станкового кулемета. Під вогнем шестиствольного
міномета противника атака гвардійців захлинулася. Треба було подавити
ворожий міномет. Це завдання виконав Карпов з своєю обслугою, але сам
загинув. Президія Верховної Ради СРСР Указом від 4 червня 1944 року
присвоїла йому посмертно звання Героя Радянського Союзу.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
ЩЕРБАК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
Народився 1921 року в с. Стара Водолага.
На підступах до міста Фастів гармата Щербака за наказом командира
батареї вступила в єдиноборство з ворожою артилерією. Розбила одну
гармату, другу, тратта, вивела з ладу зенітку. Шлях для наступу наших
військ був відкритий. За виявлену мужність і відвагу Указом Президії
Верховної Ради СРСР Олександру Васильовичу 10 січня 1944 року було
присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
КРАЛЯ ТИХІЙ АРХИПОВИЧ
Народився 1919 року в с. Вільховатці.
Дніпровські хвилі хлюпали у високий берег. Гупали вибухи снарядів.
Світло прожектора вихоплювало з темряви уламки човнів, спотворені
дерева. Першии плит з кулеметом, мінометом, мінами, керований саперами
на чолі з Кралею, дістався берега.
Тепер наказ командира батальйону: командувати всією переправою. І
Краля став очолювати її, переправляючи гвардійців 6-ї дивізії на правий
берег, де розгорівся тяжкий бій за плацдарм. Наказ виконав відмінно. За
це і був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
НОГА МИТРОФАН ПЕТРОВИЧ
Народився 1914 року в селі Ключеводськ.
Понад 30 років віддав ратній праці, пройшовши в армії шлях від курсанта льотної школи до генерал-лейтенанта авіації.
Бої на річці Халгін-Гол. 13 червня 1939 року. Старший лейтенант
Нога командував ескадрильєю у 7-му винищувальному авіаційному полку.
Дев\'ять разів піднімав її в повітря. Вона збила 9
японських літаків «І—97», не втратила свого жодного. Таких боїв було
немало.
За виявлену мужність і військову доблесть у цих боях Президія
Верховної Ради СРСР Укахом від 17 листопада 1939 року присвоїла
Митрофану Петровичу звання Героя Радянського Союзу.
У Велику Вітчизняну війну Нога з перших і до останніх днів бився з
фашистами. Зробив 550 бойових вильотів, особисто збив 27 ворожих літаків
і 3 – у складі групи.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
КОСОВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
Народився 1904 року в с. Бахметівка.
Пройшов шлях від командира стрілецького відділення до командира
гвардійського полку. Був поранений, контужений. Полк, яким він
командував, особливо відзначився під час штурму Берліна. На світанку 20
квітня 1945 року першими прорвалися до північно-східної околиці
фашистського лігва його підрозділи. В результаті раптового удару полк
вийшов у район Хенов і перерізав на цій ділянці Берлінську кільцеву
автомагістраль.
Гвардійці діяли рішуче і сміливо, розвиваючи наступ, прорвались на
східну околицю Берліна, а 23 квітня досягли центру міста. Захопили
підготовлений фашистами до висадження в повітря, завод. За уміле
керівництво полком, яке забезпечило виконання наказів командування і
успіх штурму, В. М. Косову Президія Верховної Ради СРСР Указом від 31
травня 1945 року присвоїла звання Героя Радянського Союзу.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
ЖАРИКОВ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ
Народився 1920 року на Орловщині.
З дитячих років жив в с. Рокитному. У листопаді грізного сорок
першого року пішов у діючу армію. Як тракториста його зарахували у
танковий підрозділ. Анатолій Максимович брав участь у Курській битві,
звільняв Лівобережну Україну, бився на Дніпрі, де виявив велику мужність
і сміливість. Тут Жариков разом з піхотинцями переправився на
протилежний берег ріки і під вогнем противника розвідав місцевість, що
значно полегшило переправу танкового батальйону і всього 232-го
танко-самохідного полку, в якому він служив.
Серед перших танків, які проклали шлях піхоті за Дніпром, був
важкий танк Анатолія Максимовича. За ратний подвиг, здійснений на
Дніпрі, Президія Верховної Ради СРСР . Указом від 16 жовтня 1943 року
присвоїла йому звання Героя Радянського Союзу.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
ТОЛСТОЙ СТЕПАН КАЛІСТРАТОВИЧ
Народився 1921 року в с. Друга Старовірівка.
Свій ратний подвиг здійснив у битві за Дніпро. Командуючи
Стрілецькою ротою, першим із своїм підрозділом восени 1943 року форсував
ріку на півдні від Києва і мужньо утримував захоплений плацдарм до
підходу атак противника командир-комуніст проявив виключну витримку,
стійкість і відвагу. Він кілька разів піднімав роту у контратаку,
запалюючи бійців особистим прикладом.
За виявлену воїнську доблесть у боях на Дніпрі відважному ротному
командиру С. К. Толстому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28
жовтня 1943 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У 1962 році
Герой війни помер.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
РЕБРИК КУЗЬМА ПИЛИПОВИЧ
Народився 1903 року в с. Стара Водолага.
Запеклі бої на Калінінському фронті. Курська битва, визволення
України, вступ до Харкова... Шлях танкістів лежав у напрямку
Валки—Ков\'яги. Командир бригади наказав Ребрику бути за провідника,
оскільки це його рідні місця і він добре їх знає. Завдання було виконане
бездоганно. Колона «тридцятичетвірок», в одній з яких сидів командир
батальйону десантників Кузьма Пилипович Ребрик, пройшла коротким шляхом
Знам\'янка—Хрестище—Красноград.
Потім жорстокі бої за Красноград, Слонім, польське місто Цеханов.
Поранення. Госпіталь. Знову передній край. Бої, з яких командир
десантників не виходив до остаточної перемоги над ворогом. Указом
Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року Кузьмі Пилиповичу
Ребрику присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Усього 2478 жителів району удостоєні нагород за бій і за труд у роки
Великої Вітчизняної.
Та ось інший, надзвичайно болісний, скорботний підсумок тієї страшної
війни: 7463 жителі Нововодолажчини не повернулися додому з фронтів. Ще
5002 воїни люди різних національностей, посланці різних країв загинули
на нашій землі, наближаючи час визволення.
“Книга пам\'яті України. Нововодолазький район”.
І через десятки років є в нашому селищі люди, які ведуть пошукову
роботу, знаходять могили своїх земляків, полеглих у страшній війні
далеко від своєї домівки. Зінченко Сергій Іванович брав участь у
пошуковій експедиції на Новгородщині: саме там в селі Цемена
Староруського району в роки війни загинув його дід Зінченко Петро
Прокопович, 1909 року народження. Під час експедиції Сергій Іванович
знайшов могилу свого діда і відшукав останки ще 25 воїнів –
Нововодолажчан, які загинули в нерівній схватці з ворогом на
Новгородській землі, поповнив районний музей бойової слави цінними
експонатами, що є свідками бойових дій, документами, фотографіями.
Нововодолажчани щиро вдячні Зінченку С.І. за збереження пам\'яті.
http://www.vodolaga....\' alt=\'На вулиці С.О. Либи\' align=\'left\' border=\'0'>
Тож вклонімося нетлінному подвигові полеглих і живих! Доземна вдячність
їм – за ясні ранки, за теплі літні роси, за тихі зорі над рідним краєм,
який попри всі знегоди, живе, будує, трудиться.http://www.vodolaga....\' alt=\'На вулиці С.О. Либи\' align=\'right\' border=\'0'>
Як завжди, скликає, вересень дітей у Ордівці до школи, що носить ім\'я
Героя Радянського Союзу Олексія Воронова, і ходять нововодолажці
вулицями імені партизанських командирів Степана Либи та Івана
Копьонкіна. А у районному Будинку культури, у музеї бойової слави є
діорама битви за Булахи...
8 may 2016
На Печерську знайдено снаряди часів Другої Світової Війни
31 березня о 17:40, до чергової
служби Головного Управління Національної поліції у місті Києві надійшло
повідомлення про те, що у Печерському районі міста Києва біля
багатоквартирного 9-ти поверхового житлового будинку по вул.
Курганівська знайдено декілька боєприпасів часів Другої Світової Війни.
На місце події виїхала група піротехнічних робіт 1-го спеціального
центру швидкого реагування ДСНС України та фахівці вибухово-технічної
служби Головного Управління Національної поліції у місті Києві.
– Поки що невідомо чи знаходяться виявлені боєприпаси в бойовому
стані. Якщо фахівці встановлять, що знахідка є серйозною загрозою, то
служби Печерського району приймуть всі заходи для забезпечення безпеки
населення, – повідомив голова Печерської райдержадміністрації Сергій Мартинчук.
Нагадаємо, що раніше у Києві знешкодили 739 снарядів часів Другої світової війни.
1 april 2016
Два снаряди часів Другої світової війни знайшли у центрі столиці
|
У четвер ввечері, 31 березня, в Печерському районі Києва були знайдені кілька боєприпасів часів Другої світової війни.
Про це повідомили в прес-службі ГУ Нацполіції в Києві, пише \'Сегодня\'.
Згідно
з інформацією, повідомлення про снаряди в поліцію надійшло о 17:40.
Вони були виявлені біля дев`ятиповерхового багатоквартирного житлового
будинку по вулиці Курганівській.
\'Поки невідомо, чи виявлені боєприпаси в бойовому стані. Якщо фахівці
встановлять, що знахідка є серйозною загрозою, служби Печерського
району вживатимуть всіх заходів для забезпечення безпеки населення\', –
повідомив голова Печерської райдержадміністрації Сергій Мартинчук.
Таким чином, на місце інциденту виїхала група піротехнічних робіт
1-го спеціального центру швидкого реагування ДСНС України і фахівці
вибухотехнічної служби Головного управління Національної поліції у місті
Києві.
1 april 2016
|
| Close |
0